Історичні дані

Єврейська землеробська колонія Добра (Добре, Добренька, Новенька) – одна з найбільших єврейських колоній Херсонської губернії. Землі „державного відомства” колишні володіння колезького радника О.Турновіта, в пустощі Добра, на балці Добренька були виділені для колонії в 1807р. Від назви пустощі і балки колонія отримала свою назву. Заселення колонії було відкладено на 50 років.

Dobraya_50p
В 1856-57рр в Добрій поселилися 52 єврейські сім’ї із Віленської губернії. Станція Харківсько – Миколаївської залізничної колії, яка знаходилася в 2 км. теж отримала назву Добра (нині станція Явкине).
Поселенцями були євреї із північно-західних губерній Росії. Уряд Олександра І мав намір примусити євреїв займатися землеробством. Було виділено 5170 десятин для наділів і земель запасу 1723 десятини . Всі переселенці отримали статус колоністів, привілеї та пільги. Вони отримали у вотчинне володіння землю і були звільнені від податків на декілька років. Умови проживання були тяжкі, а тому серед переселенців була висока смертність. Розвиток колонії затримувався відсутністю питної води, як для людей, так і для скота.
Розвиток колонії затримувався відсутністю якісної питної води для населення і скотині. З 1859 р. будується криниця вартістю 1200рублів.В цьому ж році через страшну засуху населення в колонії дуже бідувало, 2 ставки висохли, були покритті сухим намулом. Декілька криниць і один спільний були повністю сухими. Колоністів пожаліли селяни сусідніх сіл, які дозволили користуватися своєю водою. Але цього було дуже замало. У 1869р. було викопано ще одну криницю. Тому вода в колонії стала предметом торгівлі, селяни сусідніх сіл привозили її в колонію і продавали відрами.
Сільське господарство колонії розвивалося дуже повільно. Адже євреї століттями займалися дрібною торгівлею і ремеслом.
З ХІХ ст. землеробство стає основним заняттям жителів колонії.
Перших успіхів в землеробстві досягли селяни колонії Б.Сеплярський і Ц.Цибулькін, які отримали у 1863р. грошову премію 200 рублів за високі урожаї.
В довіднику „Список населених Херсонської губернії” 1896р. подано такий опис колонії „Добрая: (Новенькая) при пруде на балке Добренькой дворов 265.Жителей 1856. Еврейских молитвенных домов 3. Школа. Аптечная лавка. Баня. Лесных складов 3. Хлебный амбар. Оптовый склад вина и спирта. Лавок 13. Трактиров 2. Базарних дней 50. До уездного города 95 в., почтовой станции 10в, железнодорожной станции Добрая 2в, параходная пристань Николаев 55в.”
На початку ХХ ст. розвивалось садівництво, виноградарство. Колонію оточували доглянуті виноградники. Вино продавали в Миколаєві, Херсоні. Біля кожного будинку була присадибна ділянка, де вирощували цибулю, картоплю, кавуни та ін.
Крім цього жителі колонії займалися дрібним промислом і ремеслами.
Колонія славилася своїми базарами. Річний прибуток лавок перевищував 400тис.рублів. В селі працювали: швачки, сапожники , столяри, ковалі, будівель-ники, пічники і багато ін.
Економічне становище колонії до 1917р. характеризувалося слідуючими показниками: із 425 дворів 310 володіли землею від 5 до 10 десятин, 95 дворів від 10 до 35 десятин. Безземельних селян не було. Головною тяговою силою в господарстві були коні, їх було 1000. На всіх господарів припадало 30 плугів, 7 парових молотилок,110 віялок і сівалок. Населення складало 2600 чол.
В 1859р. відповідно Х ревізії в Добрій нараховувалось 102 двора, 740 чоловік, а у 1885році 1521 євреїв (797 чоловік і 7245 жінки). Крім євреїв в колонії проживали німці. В ХІХ ст.. уряд прийняв рішення розселити німців в єврейських колоніях, щоб вони передавали свій землеробський досвід євреям. Німці жили на окремій вулиці, побудували лютеранський молитовний дім, свою школу.
В колонії проживали заможні євреї – землероби. Мордух(Марк) Баград віддав посуд і одяг, 400 рублів на утримання Нагартавської лікарні, яка була збудована у Березнегуватому у 1850р. на кошти євреїв, була першим стаціонарним лікувальним закладом в сільській місцевості Херсонської губернії. За свою діяльність Мордух(Марк) Баград був нагороджений у 1863 році Похвальним листом Міністерства Російської імперії. Землероб колонії Прусянніков Пінку Волков у 1866 році був обраний від сільської общини гласним депутатом Херсонського земського зібрання.
На кінець ХІХст. населення колонії в порівнянні з 1859роком зросло більш як у 2 рази. В 1898-99рр, за даними єврейської колонізаційної общини, в колонії проживало 293сім’ї і 1676 чоловік, які мали 3600 десятин надільної землі.
Достойне місце в житті колонії займала сільська інтелігенція: лікарі, фельдшери, акушери, аптекарі, учителя, служителі культу (рави, хазани, учителя Тори).
По традиції всі хлопчики йшли в хедери (початкові релігійні школи), де навчали грамоти і релігії.
Перша школа відкрилася у 1867році. В школі було 22 учня і 7 учениць. В 1880р. була побудована нова школа (на кошти колоністів 1500рублів), в якій уже навчалось 33 хлопчика і 47 дівчаток.
В 1890р. була заснована земська школа, а в 1911р. – однокласне початкове училище. Тут вивчали читання, письмо, математику. Але школи відвідувала кожна 4 дитина, всі хлопчики продовжували навчатися в хедерах, практично все чоловіче населення колонії володіло єврейською грамотою. Приміщення для навчання дітей – це приміщення в будинку меламеда (учителя), обладнання стіл і лавки навколо нього. Навчання було платним. Російську мову знали 515 чоловік.
В колонії працювала російсько-єврейська бібліотека – читальня, яка утримувалася на членські внески і приватні пожертви.
За рахунок податків і повинностей в колонії утримувались сільська поліція, пошта, лікарні , школи, релігійні заклади.
Всі жителі колонії були віруючими, суворо дотримувалися релігійних традицій. Високим був авторитет равинів. В кінці ХІХ ст. равом в колонії був Іцхак Пушніц. Пушніца змінив Шмуел-Ієхієл Волкінд. Онук Волкінда, пізніше відомий равін Моше Кнапов писав : ” Добренька була великою колонією, і бували дні , коли ми були вимушені чекати, коли збереться весь народ на молитви. Причина була в тому, що синагога була розташована на краю колонії і дуже часто відрізалася від решти колонії водою під час негоди. В такий час добратися до синагоги можна лише човном”.
Після Жовтневої революції в країні розпочалася громадянська війна. Влада переходила з рук в руки. Воєнні дії супроводжувались багаточисельними бідами для населення колонії.
Перший погром відбувся 22-26 травня 1919р. На станцію Явкино (Добре) прибув загін отамана Григор’єва. Бандити кинулися громити єврейські поселення. Саме найцінніше завантажили в ешелон і направилися до станції Долинська. Другий погром відбувся влітку 1920р. Під час першого погрому в колонії загнуло 37жителів, у другому – число жертв невідомо.
В 1920р. населення становило 3366чоловік, було 560 селянських господарств, успішно виконувалась прод-розверстка, за що Добренська сільська рада Полтавської волості занесена на Червону дошку.
Радянська влада в селі була встановлена в січні 1920р. На допомогу колонії в 1924р. за згодою з радянською владою прийшло Єврейське колонізаційне товариство, яке приступило до реалізації проекту по відбудові колонії.
3 1921р. в селі почали організовувати сільгоспартілі: в лютому 1921 року була зареєстрована артіль «Добренська» , в неї входило 10 господарств, 63 особи, 13 корів, 6 коней 4 плуги. Організована майстерня.
В грудні 1921р.була організована сільгоспартіль «Відродження», до якої входило 7 господарств, 123 десятини землі.
В січні 1922р. організовано сільгоспартіль «Об’єд-нання», яка складалась з 8 господарств, 7 коней, 6 корів, 2 плуга, 7борон, 2 жатки.
В 1923році створена комуна «Новый быт».
В наступні роки діяли такі товариства:
– Сільське кооперативне товариство «Новый путь» – заготівля хліба, продаж промислових товарів.
– «Фрайвег» – садівничо-виноградне: 80 десятин винограду, 20 десятин саду.
– «Маслобой» – промислова кооперативна артіль по переробці соняшника, 450пудів на добу.
– Ощадно-кредитне кооперативно-промислове това-риство – надання кредитів, виготовлення промислових товарів.
– Сирзавод Е.Винокурова – виробництво сиру «Бакштейн».
За свої виноградники колонія була премійована в 1924р. на Всеукраїнському конкурсі сільського господарства. ІІІ премія – 250рублів.
В 1925 році була утворена єврейська національна рада. Для переселенців був виділений земельний наділ -1200га. Сюди переїхало 93 сім’ї із містечок Центральної України.
В 1927році було організовано першу МТС (машинно-тракторну станцію) ,ТОЗ (товариство спільного обробітку землі) до якого входило 102 чол., які мали 227 десятин землі.
В 1928році організована сільгоспартіль імені Комінтерну, до якої увійшло 26 господарств.
Колективізація, яка розпочалась в 1929році відбувалася в складних умовах, супроводжувалась розкуркуленням і репресіями. Всі селянські господарства були об’єднані у 2 колгоспи: «Вперед» – 197господарств, 317 чоловік, 2319га землі; ім.Кірова 211 господарств , 329 чоловік 2110га землі.
Велику увагу в селі приділяли розвитку культури і освіти. В 1920р. після встановлення радянської влади колишня земська школа (організована у 1890р., з 1911р.- однокласна земська) і училище були перейменовані в Трудову школу №1 і №2. В грудні 1922року на загальному зібранні Комітету незаможних селян було прийнято рішення про закриття хедерів в селі, які ще деякий час діяли підпільно. Єврейська Трудова школа №1 ім.Шолом-Алейхема була реорганізована в семирічку і стала показово-дослідницькою. В 1928р. в ній навчалось 299 учнів і працювало 9 вчителів . Керував школою Мирович Наум Абрамович. В школі працювали швейна і столярна майстерні, велика бібліотека. Підручників вистачало всім, о ось наочних засобів було мало: географічних карт -10; глобусів – 2; компас – 1. Обладнання для проведення уроків фізики і хімії не було взагалі.
В школі працювали такі гуртки: юних натуралістів, драматичний, кореспондентський. Учні отримували міцні знання.
Школа №2 була німецькою, в ній навчалось 36 учнів. Відкрилася також третя, українська школа. Крім цих шкіл, в селі у 20-ті роки працювало 2 єврейські лікбеза для дорослих. Для дітей-сиріт було створено Ефінгарський дитячий будинок, в ньому було 25 дітей. В 1928 році в селі Добре було три трудових школи. В них навчалось 273 учня(єврейська, німецька, українська)
В 1938 році вийшла постанова ЦК КП(б)У «Про реорганізацію національних шкіл в Україні». Школи і інші навчальні заклади закривались, а учнів переводили в українсько-російські школи. Так сталося і в селі Добре, де в 1938році перестали існувати єврейська та німецька школи.
В 20-30 роки в селі були відкриті лікарська амбулаторія, аптека, дитячі яслі.
Найтяжчі втрати жителям села Добре, як і всьому селянству України, приніс голодомор 1932 – 1933рр.
Люди пухли і вмирали від голоду. Намагаючись врятувати дітей, голова колгоспу ім. Кірова Яків Геллер організував кормління дітей вранці і в обід. Через день видавали по шматочку хліба. Навіть ще кілька років потому люди не могли оговтатись від жахів колективізації і голоду.
Всього з села Добре на фронт пішло 179 чоловік, з них 74 загинуло смертю хоробрих.
2 серпня 1941 року почалася евакуація, на схід було евакуйовано: коней -199, корів -164, овець-98, волів 14, разом із худобою пішло декілька колгоспників . Але більша частина населення залишилася в селі.
11-12 вересня село Добре було піддано сильному бомбардуванню. Зруйновано більшість колгоспних споруд і будинків. Після цього до села зайшли німці. Почали вони з масових розстрілів єврейського населення. За селом була викопана яма, куди були скидані тіла розстріляних євреїв. Розстрілювали також і інших жителів села, які намагалися переховувати євреїв. В період тимчасової окупації гітлерівці розстріляли 676 жителів села. З боку населення була майже відсутня допомога Червоній Армії, адже євреїв розстріляли, а німці добровільно виїхали до Німеччини. Українців та росіян в селі залишилось дуже мало.
В селі було зруйновано всі млини, олійниці, електростанцію , бібліотеку, маслозавод, радіовузол, школи, медичну амбулаторію. Матеріальні збитки становили (в грошах до реформи 1947р) на 3765478рублів державного і колгоспного майна і на 3826970рублів цивільного населення.
Коли звільняли від фашистів село, велися дуже запеклі бої . Солдатів, які гинули під час боїв, місцеве населення хоронило по всьому селу, навіть у себе на подвір’ї. Після того, як звільнили село, всіх загиблих воїнів перезахоронили в братську могилу, де пізніше був встановлений пам’ятник загиблим воїнам.